"Пробач мені, мамо..."

"Пробач мені, мамо, за те, що загинув,

За те, що поліг на кривавій війні.

За те, що одну на всім світі покинув,

Благаю, пробач, моя мамо, мені!" (Наталія Кузмічова)

Війна навчила нас по-іншому дивитися на багато буденних речей. По-іншому сприймаються і свята...

Святкувати чи ні - кожен вирішує сам, керуючись власним сприйняттям реальності та під впливом подій, що відбуваються у нашій країні.

В умовах війни, коли більшість чоловіків боронять нашу незалежність в лавах ЗСУ, жіноча частина населення тримає на своїх плечах тил, нерідко виконуючи і чоловічі справи.

Особливо важко сьогодні тим, чиї рідні щоденно ризикують життям на передовій.

Ще важче тим, у кого війна забрала найдорожче - синів і чоловіків. Рана на серці матері, яка втратила сина через війну, не загоїться ніколи, тому найменше, що всі ми можемо зробити - це підтримувати сім'ї загиблих захисників і вічно пам'ятати героїчний вчинок кожного з них.

Напередодні жіночого дня керівництво Наталинської сільської військової адміністрації Володимир Птишник та Оксана Василенко разом зі старостами громади відвідали матерів загиблих військовослужбовців громади аби особисто приділити увагу, висловити слова вдячності і поваги кожній матері, яка назавжди втратила частину себе.

Ми у вічному боргу перед Вашими синами та Вами за можливість жити і вірити у майбутнє.